Тема: «Вклонімося низько сивочолим ветеранам»

Мета: поглибити знання учнів про роки Великої Вітчизняної Війни, прищеплювати любов і повагу до людей які боролися за безхмарне небо і мирне майбутнє, поважати історію рідного краю; виховувати патріотизм, почуття відповідальності, гордості за Україну і рідний край, гордості за героїв-співвітчизників.

Обладнання: святково прибраний клас, свічки, ікони, рушник, мультимедійний проектор.

Пісня «Вставай страна огромная»

Учень 1 .                               Квіти – на граніті, на броні,

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву мужності даю…

Ветерани в світлій сивині,

А на грудях сяють ордени…

Пам'ять серця… Пам'ять сивини

Пам'ять тих, хто зміг прийти з війни.

 Пам'ять. Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Тому сьогодні ми зібралися тут не лише для того , щоб згадати про страшні роки Великої Вітчизняної війни, визволення і наступ на наше село, а щоб нагадати всім, до довелося пережити нашим батькам, дідам, прадідам. Через які ріки горя , сліз і страждань вони пройшли і перемогли. Нехай їхнє життя стане нам вічним прикладом мужності і відваги, терпіння і героїзму. І ми сьогодні хотіли б донести до ваших друзів, дітей, майбутніх поколінь велику гордість за своїх предків, за свій народ.

Учениця.                             Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

Була війна жорстока, Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші воїни-солдати,

Ми знаємо у тій страшній війні

Змогли ви ворога здолати.

Відео «Початок війни»

Учениця.                         Все починалось із грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного,

Із ненависно злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому…

А небо світле, закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травичці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

Учень 2. 28 лютого ми святкували 70 річницю визволення нашого села від німецько-фашиських загарбників. Ось уже 70 –та мирна весна ступила на наші землі. Природа і час залікували усі рани. Та їх пекучі рубці і до сьогодні ятряться у тих хто бачив страх воєнних лихоліть, у всіх людей чиї долі скалічені пеклом війни, хто рятував Європу і світ від фашизму. Вони нагадують нам якою ціною здобуто наше щастя. І всі наступні покоління коли б вони не народилися, почуватимуться в боргу перед нашими героями, перед вами. Ваші героїчні подвиги завжди будуть служити взірцем виконання високого громадського обов’язку, мужності і патріотизму.

Відео «Воєнна хроніка»

     Дорогі друзі сьогодні у нас на святі присутні очевидці тих бойових дій, які дарували нашому селу свободу. Звичайно це всі кому ми повинні низько вклонитися, але ті що дожили до нашого часу низький  вам уклін і шана. Уклін вам, Іваночко Марія Савелівна. Уклін вам, Зайченко Надія Прокопівна. Уклін всім тим хто не дожив до сьогоднішніх днів.

Учень 1.  Сьогодні до нас уже не прийшли Крамаренко Віктор Свиридович, якому на початок війни виповнилося 8 років; Пінська Катерина Іванівна ,якій було 6 років. Для них життя тільки починалося і так хотілося вчитися…

    Але віршована пам'ять цих людей про ті страшні роки  наступу на наше село залишиться навічно.

Спогади померлих учасників ВВВ

     Про початок війни у нашому краї Крамаренко Віктор Свиридович дізнався від свого батька – голови колгоспу в с. Нововознесенське Високопільського району.

     Німці ввійшли в наше село в серпні 1941 року. Довідавшись про таку страшну новину люди переховувались в льохах. На той час наші війська відступали і йшли з Нововоскресенівки на Трудолюбівку.

     Наш кавалерист стояв на коні приблизно на місці де знаходиться будинок отця Олександра і разом з нашими військами рушив на Трудолюбівку.

      Мої брати і сестри, а також діти сусідів сиділи в погребі. Дядько Григорій тримаючи мене на руках щипав, щоб я плакав, бо німці шукали партизанів. Коли знайшли, спочатку нікого не чіпали.

        Ввійшли вони в Іванівку  з боку Високопілля і Нововоскресенівки. Німці гнали наших полонених. Самі вони були на конях із собаками, щоб полонені не змогли втекти. Люди кидали полоненим різну їжу так, як вони були дуже виснажені.

       Раптом налетіли наші літаки, полонених загнали у школу. Побачивши наших, полонені стали співати пісні. Після бомбардування полонених погнали на Куликовку. Німці заходили в село на конях, за ними йшла бойова техніка.

     Дітей вони не чіпали, а навпаки пригощали галетним печивом. Самі натомість ходили по хатам і збирали різноманітну їжу: яйця, молоко, курей, свиней. Людей з будинків виганяли і зганяли по 6 – 7 сімей.

   Учень 2. А ось як про ті чорні події згадує Штанько Софія Іванівна.

      Німці жорстоко розправлялися з жителями села. В районі старого ставка була розстріляна учителька-єврейка.

    Окупація села тривала 30 місяців. 30 місяців тримався режим кривавого терору і насилля. Для жителів села були впроваджені примусові роботи на фермі і в комендатурі. Дітей змушували чистити чоботи німцям, обіцяючи їм шоколад, а натомість діти отримувати дулю.

    Навесні 1942 року німці виганяли жінок і дітей в поле, змушуючи підсіювати під корені минулорічних зернових нові. Потім треба було складати в кучу у молотити увесь урожай зернових, який німці забирали собі. Тих хто не підкорявся чекав арешт, концтабір або вивезення на примусові роботи в Німеччину та Австрію.

Відео «Роки ВВВ»

     Чорним страшним павуком нависла війна над нашою країною і селом. Вона виснажувала всіх: і тих хто був на полі бою, і тих хто боровся в тилу ворога. З наших односельців це:

 Ковалик Поліна Сергіївна» Повалій Віра Іванівна, Єрмоленко Ольга Афанасівна, Шолох Раїса Максимівна, Снітко Ганна Семенівна, Шелест Григорій Гаврилович, Соловей Михайло Йосипович, Гончар Марія Дмитрівна, Штанько Софія Іванівна, Козійчук Тетяна Лаврентіївна, Шмалько Валентина Іванівна, Сагайдак Віра Прокопівна,  Сафронова Євдокія Антонівна, Іваночо Марія Савелівна, Шевченко Ганна Михайлівна, Чепурна Віра Сергіївна, Свтушенко Євдокія Єлисеївна, Єрмоленко Віра Петрівна, Гончар Олександра Євменівна, Гергель Марія Михайлівна, Зайченко Надія Прокопівна, Єчкало Марія Олександрівна, Хіміч Параска Трифонівна, Шмалько Ганна Дмитрівна, Сіренко Ніна Василівна, Коршак Клавдія Тихонівна.

   Ті страшні роки окупації ніколи їм не забути, Хтось скаже : «Доля». Можливо, Але одних вона розлучила на 4 роки війни, а інших- на все життя. І тільки пам'ять відлунює спогадом , болем І ніжністю вічного кохання,

• Марія Савелівна, що найчастіше згадуєте ви про той час?
• Надія Прокопівна, а як ви запам'ятали початок тієї страшної події, коли окупанти зайняли село?

Учень 1. Ті грізні дні воєнного лихоліття стогнуть у пам’яті,. пекучим болем озиваються у серцях. Мова йшла про життя і смерть держави про долю всього людства. Молодь будувала плани на майбутнє, але не судилося… І з лікарів та учителів довелося опанувати майстерність кулеметниці.

 Дівчинка. «Я мріяла навчати дітей, але довелося хоробро битися. Кулеметну справу склала навідмінно. Я маленька худенька, але в мене жодного разу не здригнулася рука коли влучала у фашиста. Коли захищала рідну землю і сім’ю, а тоді весь народ був моєю сімєю, я ставала хоробро і забувала про страх. А так хотілося бути жінкою…»

Вальс

Учень1. Час визволення наближався. І це відчував кожен. А героїчна оборона нашого села і району залишила багато прикладів героїзму і стійкості нашого народу. Про цей день напевно пам'ятається багато хто і з живих , і з тих кого вже немає з нами.

Спогади померлих учасників Великої Вітчизняної Війни

   За спогадами Штанько Софії Іванівни можна прослідкувати чіткий маршрут руху радянських військ під час визволення села і району.

    «Коли наші війська ввійшли в село прийшла весна, на дорогах була грязь, танув сніг. Наші воїни були виморені, коні тягли техніку. Солдати зайшли до нашої хати і запитали чи немає бензину. А так як у нашому льоху був склад горючого, мої сини дещо встигли викрасти і закопати в землю. Так воно і стало в пригоді нашим військам. Жителі села були дуже раді звільненню, радо допомагали нашим: ділилися картоплею, хлібом хто чи міг. Допомагали рити окопи, носили снаряди від Любимівки до Нововознесенівки. Тяжкими були бої за Вереміївку та Костирку»

   27 лютого 1944 року на південь від Апостолове наші війська оволоділи районним центром Миколаївської області  смт. Нововоронцовка і населеними пунктами: Осокорівка, Фирсівка, Гаврилівка, Хрещенівка, Петрівка.

     Запеклі бої точилися з ворогом на підступах до Хрещенівки, Петрівки, Трудолюбівки і Миролюбівки. Тут опір окупантів було і зламано.

Учень 2. В цих боях відзначилися бійці 3 і 4 українського фронтів., 5 ударна, 6 і 28 польові армії. За звільнення району віддали своє життя понад 2000 радянських бійців і офіцерів. З них за звільнення Миролюбівки полягло 147 чоловік.

• Дорогі наші визволительки, що ви пам'ятаєте про день коли розпочалося визволення наших територій і зокрема нашого села?
• Як ви святкували цей день?

Учень 1.   Багато на нашій землі обелісків

                    Вкарбовані в них золоті імена.

                     Вклонися людино, низько-низько-

                     Це пам¹ять, яку залишила війна!

   Щороку День Перемоги і Визволення села приходить до нас з рясними дощами, щебетом птахів, яблуневим цвітом, духмяним ароматом і ясним небом. І все це завдяки вам, шановні наші визволителі. Честь і шана живим!

Учитель.                        Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, -

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що кидались під танки…

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні. 

Учень 2. Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам'ять про героїв! Вшануємо тих хто не повернувся, але зробив все можливе для нашого щасливого майбутнього і тих хто не дожив до 70 –ї річниці хвилиною мовчання.

Відеоролик

Учитель. Ми завжди наслідуватимемо ваші героїчні подвиги, здоров’я вам, довгих літ життя.

Учитель. Щастя вам ,   радості і довічної пошани за наше щасливе, безхмарне майбутнє.

Всі разом. Низький вам уклін!